Деякі настільні ігри настільки гарні, незвичні та елегантні у своєму виконанні, що їм навіть не потрібна особлива рекламна кампанія. Поголос про них миттєво розходиться серед шанувальників, критики ставлять їм високі оцінки, а через рік-два ці ігри стають лауреатами престижних нагород. Подібна історія трапилася і з «Палео», грою німецького автора Пітера Рустемейєра.  У 2021 році “Палео” стала лауреатом Kennerspiel Des Jahres («Гра року для досвідчених гравців») — найпрестижнішої премії у світі настільних ігор, і зовсім недавно була видана в Україні компанією Feelindigo.

У кооперативній настільній грі «Палео» ми дійсно тримаємо кам’яну епоху на долоні. Головний компонент гри — колода карт, що представляє цілий світ, в якому живуть члени вашого невеличкого племені, люди раннього палеоліту. Завдяки різним ілюстраціям на сорочках карток ми можемо припускати які події нас чекають на їхній зворотній стороні.

Кожна карта це маленька таємниця, пригода для вашого племені, яка ось-ось почнеться: у лісі ми можемо зібрати трохи грибів чи ягід, до річки приходять тварини на водопій і якщо нам вистачить сил, ми зможемо добути багато м’яса та шкур для нашого голодного племені. Або ж можна залишитися в безпеці, у рідній печері, наточити камінь, зробити собі спис або подбати про продовження свого роду та ще багато іншого. Вибирати доведеться дивлячись на сорочки трьох верхніх карт вашої особистої колоди. Кожен гравець сам вирішує, куди він піде і чим він займатиметься.

Якщо після відкриття карти ви не можете вирішити свої проблеми самостійно, інші гравці можуть прийти вам на допомогу. Як казали люди раннього палеоліту: «Разом і мамонта бити легше». Своєчасна допомога один одному – ключ до успіху у цій грі.

Крім легкої здобичі та інших принад життя кам’яної епохи, під сорочками карт, як і в справжньому житті, може ховатися безліч небезпек. Усього пара необачних рухів і один із членів вашого племені може загинути. Щоразу, коли в «Палео» відбувається щось трагічне, на ігровий трек невдач кладеться череп (який сильно нагадує Іллю Киву). П’ять таких жетонів черепів означають нашу поразку.

Якщо ж ми діятимемо спільно, пам’ятатимемо про загальні потреби племені і допомагатимемо один одному в їх досягненні, на стіні печери поступово збиратиметься наскельний малюнок мамонта — наочний лічильник нашого прогресу. Як тільки його буде зібрано, сценарій вважається пройденим і ми зможемо відзначити це як слід.

Палео пропонує 7 ігрових сценаріїв, які прогресивно стають все складніше. Навіть після кількох партій, проходячи один і той же сценарій у різних ігрових компаніях, я знову і знову зустрічав нові пригоди, нові цікаві події. Все це завдяки напрочуд елегантній ігровій системі.  При виконанні дій майже половина карт із колод гравців скидається в закриту, тому є великий шанс, що в наступних партіях ви знову і знову відкриватимете для себе новий цікавий контент.

Мабуть, одна з найважливіших якостей «Палео» — її дивовижна тематичність. Ця гра здатна розповідати історії, що запам’ятовуються, практично не маючи тексту на картах. Полювання на мамонтів, приручення вовків, галюцинації від вживання мухоморів. Ігровий процес та наратив у «Палео» абсолютно логічний і послідовний, при цьому він формується повністю завдяки вашій фантазії.

Цілі сценаріїв та методи їхнього досягнення нам спочатку не відомі, але чим більше ми досліджуємо ігровий світ, тим більше розуміємо його внутрішню логіку. Можна зібрати трохи ягід і повернутися за ними знову наступного дня або принести своєму племені цілий кущ і розвести вогонь вночі з його гілок. Щоб дослідити темну печеру нам потрібен смолоскип, а щоб забити мамонта багато сміливих людей та зброї. Абсолютно все в «Палео» має тематичний сенс.

Мене вражає геніальна простота карткового механізму «Палео».  Незважаючи на помірну кількість правил і багато дрібних нюансів, навіть абсолютні новачки занурюються в гру з головою, беруть участь в обговореннях і  одразу почувають себе корисними.

Мабуть, єдині кому може не подобатися «Палео» — “альфа-гравці”, які воліють керувати процесом гри самостійно, роздаючи всім корисні рекомендації та нав’язуючи свої рішення іншим гравцям. Подібним людям буде дуже важко. Проста структура правил означає, що всі гравці можуть легко побачити різні ігрові зв’язки та захотіти висловити свою думку. Іншими словами, кожен стає рівноправним членом племені, щойно гра почнеться.

Як ви, напевно, вже помітили, я в захваті від «Палео». Це чудова кооперативна гра, яка має всі шанси стати класикою. Тут тріумфує здоровий глузд, а ігролад викликає безліч емоцій.  Граючи, я весь час відчуваю відповідальність за плем’я, особливо коли хтось втрачає члена своєї групи, оскільки кожна втрата завдає болю всьому племені. Я намагаюся допомагати своїм одноплемінникам і хочу, щоб у них все було добре. Почуття та емоції від взаємодії, які дарує гра «Палео», а також елегантність ігрових механік, на мій погляд, роблять гру по-справжньому визначною та важливою для сучасної настільної індустрії.

Автор: Михайло Малютенко